Клінічний опис та значення
Підвищена слабкість (нестабільність) гомілковостопних суглобів — це аномальна розхлябаність або нестабільність гомілковостопних суглобів, коли зв'язки, які зазвичай стабілізують суглоб, є занадто розтяжними або слабкими. Це може призводити до легкого підвертання гомілковостопних суглобів, що спричиняє часті розтягнення, відчуття нестійкості та труднощі при ходьбі або стоянні на нерівних поверхнях. Стан може бути вродженим, як частина генералізованого синдрому гіпермобільності суглобів, або набутим внаслідок повторних травм, неврологічних розладів або захворювань сполучної тканини. Фізіологічно це виникає через надмірний рух у гомілковостопному та підтаранному суглобах внаслідок слабкості зв'язок, м'язової слабкості або порушення пропріоцепції. Клінічно це може проявлятися рецидивуючими розтягненнями гомілковостопного суглоба, хронічним болем, набряком та відчуттям нестабільності суглоба.
Пов’язані рідкісні захворювання (5)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)