Клінічне визначення
Постполіомієлітичний синдром (ППС) — це стан, який може вражати людей, які перенесли поліомієліт багато років тому. Він спричиняє нову м'язову слабкість, втому та біль, зазвичай починаючи через 15–40 років після первинної інфекції поліомієліту.
Епідеміологія та поширеність
Поширений у всьому світі, точна поширеність невідома.
Клінічні прояви
Симптоми розвиваються повільно і включають прогресуючу м'язову слабкість, незвичну м'язову втому, загальну втому, атрофію м'язів, біль у м'язах і суглобах, непереносимість холоду, а також проблеми зі сном, ковтанням або диханням.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Гіповентиляція HP:0002791Дуже рідко (<4-1%)
-
Біль HP:0012531Дуже часто (99-80%)
-
М'язова слабкість HP:0001324Дуже часто (99-80%)
-
Аномальна морфологія суглобів HP:0001367Помірно (29-5%)
-
Атрофія скелетних м'язів HP:0003202Помірно (29-5%)
Методи діагностики
Діагноз ґрунтується на історії поліомієліту, типових симптомах та виключенні інших причин. Специфічного тесту немає; лікарі можуть використовувати електроміографію (ЕМГ) або біопсію м'яза для підтвердження діагнозу.
Лікування та терапія
Лікування не існує, але терапія спрямована на контроль симптомів. Це може включати фізичну терапію, ерготерапію, знеболення, допоміжні пристрої (наприклад, брекети або тростини) та зміну способу життя для економії енергії.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть нагадувати ППС, включають бічний аміотрофічний склероз (БАС), м'язову дистрофію, спінальну м'язову атрофію, синдром хронічної втоми та фіброміалгію.