Клінічний опис та значення
Хронічна печінкова недостатність — це прогресуюче, тривале зниження функції печінки, яке розвивається протягом місяців або років, на відміну від гострої печінкової недостатності, що виникає раптово. Зазвичай вона виникає на тлі цирозу або запущеної хронічної хвороби печінки, коли постійне ушкодження призводить до фіброзу, втрати функціональних гепатоцитів та порушення синтетичної, детоксикаційної та метаболічної здатності печінки. Пацієнти можуть відчувати втому, жовтяницю, легке утворення синців, асцит та сплутаність свідомості через накопичення токсинів, таких як аміак. Ускладнення включають портальну гіпертензію, коагулопатію та печінкову енцефалопатію, що може значно вплинути на якість життя та виживання. Лікування зосереджено на усуненні основної причини, запобіганні ускладненням та підтримці функції печінки, при цьому трансплантація печінки є остаточним методом лікування для відповідних пацієнтів.
Пов’язані рідкісні захворювання (6)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)