Клінічний опис та значення
Алкоголізм, клінічно відомий як розлад вживання алкоголю, є хронічним рецидивуючим захворюванням мозку, що характеризується компульсивним споживанням алкоголю, втратою контролю над кількістю випитого та негативними емоційними станами за відсутності алкоголю. Він виникає внаслідок нейроадаптивних змін у системах винагороди, стресу та виконавчого контролю, зокрема за участю мезолімбічної дофамінової системи та префронтальної кори. Прояви варіюються від легких до тяжких і включають толерантність, симптоми відміни, потяг та продовження вживання, незважаючи на здоров'я, соціальні чи юридичні наслідки. Генетичні, середовищні та психосоціальні фактори взаємодіють, підвищуючи вразливість, і розлад часто супроводжується тривогою, депресією або іншими розладами вживання психоактивних речовин.
Пов’язані рідкісні захворювання (12)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)