Клінічний опис та значення
Зіничний рефлекс на світло — це автоматичне звуження зіниці у відповідь на потрапляння світла в око, яке здійснюється складним нервовим шляхом за участю сітківки, зорового нерва, середнього мозку та окорухового нерва. Патологічний зіничний рефлекс на світло означає, що ця реакція відсутня, знижена, сповільнена або парадоксальна, що може проявлятися фіксованою розширеною зіницею, тонічною зіницею або аферентним дефектом зіниці (зіниця Маркуса Ганна). Клінічно його оцінюють шляхом почергового освітлення очей і спостереження за швидкістю та ступенем звуження. В основі механізмів лежать ушкодження сітківки, зорового нерва, середнього мозку або окорухового нерва, а також фармакологічна блокада м'яза-звужувача зіниці. Ця ознака важлива, оскільки може вказувати на серйозні неврологічні або офтальмологічні захворювання, такі як оптична нейропатія, ураження стовбура мозку або дія ліків.
Пов’язані рідкісні захворювання (8)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)