Клінічний опис та значення
Монотонна мова — це мовленнєвий патерн, що характеризується зниженою варіабельністю висоти тону, гучності та ритму, що призводить до пласкої, немодульованої якості голосу. Вона зазвичай виникає внаслідок неврологічних захворювань, що уражають базальні ганглії, мозочок або їхні зв'язки, наприклад, хвороби Паркінсона, де порушення моторного контролю гортанних і дихальних м'язів зменшує просодичну варіабельність. У пацієнтів також можуть спостерігатися знижені наголоси та відсутність емоційної інтонації, що робить мовлення механічним або роботизованим. Цей симптом може значно впливати на спілкування та соціальну взаємодію, і часто супроводжується іншими моторними мовленнєвими розладами, такими як дизартрія. Оцінка зазвичай включає перцептивне оцінювання та акустичний аналіз діапазонів основної частоти та інтенсивності.
Пов’язані рідкісні захворювання (3)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)