Клінічний опис та значення
Гіпермагніємія — це метаболічний стан, що характеризується аномально підвищеним рівнем магнію в крові, зазвичай визначається як концентрація магнію в сироватці вище 2,6 мг/дл (1,07 ммоль/л). Найчастіше виникає у людей з порушенням функції нирок, особливо при хронічній хворобі нирок або гострому ушкодженні нирок, оскільки нирки відповідають за виведення надлишку магнію. Інші причини включають надмірне споживання магнію з антацидами, проносними або внутрішньовенною терапією магнієм, а також ендокринні розлади, такі як гіпотиреоз або недостатність надниркових залоз. Клінічно гіпермагніємія може проявлятися нудотою, припливами, м'язовою слабкістю, гіпотензією, а у важких випадках — пригніченням дихання, брадикардією та зупинкою серця. Фізіологічний механізм полягає в ролі магнію як антагоніста кальцію, що пригнічує нервово-м'язову передачу та може пригнічувати серцеву провідність при надмірно високих рівнях.
Пов’язані рідкісні захворювання (4)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)