Клінічне визначення
Прогресуючий сімейний внутрішньопечінковий холестаз (ПСВХ) — це група рідкісних генетичних захворювань печінки, які проявляються в дитинстві. Він впливає на здатність печінки виробляти та виділяти жовч, рідину, яка допомагає перетравлювати жири. Це призводить до накопичення жовчі в печінці, викликаючи її пошкодження.
Епідеміологія та поширеність
Поширеність у світі невідома.
Клінічні прояви
У більшості дітей з ПСВХ спостерігаються ознаки холестазу, тобто порушення відтоку жовчі. Ранні симптоми включають жовтяницю (пожовтіння шкіри та очей), поганий набір ваги, проблеми з годуванням, блювання, збільшення печінки або селезінки. Деякі діти можуть мати симптоми дефіциту вітамінів, такі як легке утворення синців, переломи кісток, сухість шкіри або нічна сліпота. У дорослих симптоми можуть включати жовтяницю, свербіж та ознаки цирозу печінки, такі як судинні зірочки, почервоніння долонь, збільшення грудних залоз у чоловіків, зменшення яєчок, кровотечі зі стравоходу та накопичення рідини в животі. Рідко може розвинутися раптова печінкова недостатність зі сплутаністю свідомості, болем у животі та вираженою жовтяницею.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Гепатомегалія HP:0002240Дуже часто (99-80%)
-
Жовтяниця HP:0000952Дуже часто (99-80%)
-
Затримка росту та розвитку HP:0001508Дуже часто (99-80%)
-
Когнітивне порушення HP:0100543Дуже часто (99-80%)
-
Мальабсорбція HP:0002024Дуже часто (99-80%)
Методи діагностики
Лікарі підозрюють ПСВХ після виключення більш поширених причин холестазу. Діагностика включає аналізи крові для визначення рівня білірубіну та ультразвукове дослідження для перевірки прохідності жовчних проток. Якщо протоки нормальні, аналіз крові на гамма-глутамілтрансферазу (ГГТ) допомагає звузити тип. Низький рівень ГГТ зі свербінням вказує на ПСВХ1 або ПСВХ2. Високий рівень ГГТ може призвести до біопсії печінки, коли маленький шматочок печінки досліджують під мікроскопом. Результати біопсії відрізняються залежно від типу: ПСВХ1 не показує росту проток, ПСВХ2 показує більше пошкодження клітин печінки, а ПСВХ3 показує ріст проток та рубцювання. Також вимірюють рівень жовчних кислот у жовчі. Генетичне тестування може підтвердити діагноз шляхом виявлення мутацій у специфічних генах.
Лікування та терапія
Лікування починається з прийому ліків, таких як урсодезоксихолева кислота (УДХК), для покращення відтоку жовчі та зменшення пошкодження печінки. Інші препарати допомагають при свербінні, наприклад, холестирамін (зв'язує жовчні кислоти) та рифампіцин. Якщо ліки не діють, може знадобитися хірургічне втручання. Операція біліарного шунтування перенаправляє жовч з кишечника, щоб зменшити накопичення жовчі та полегшити свербіж. Це може уповільнити пошкодження печінки та відстрочити необхідність трансплантації. У деяких випадках трансплантація печінки є найкращим варіантом, особливо при розвитку печінкової недостатності. Нові методи лікування, такі як інгібітори ASBT (які блокують всмоктування жовчних кислот), вивчаються та демонструють перспективність.
Зареєстровані орфанні препарати для цієї нозології:
-
Odevixibat (Bylvay) Ileal bile acid transporter inhibitor
Офіційне призначення: Лікування прогресуючого сімейного внутрішньопечінкового холестазу
Диференційна діагностика
Багато інших станів можуть викликати подібні симптоми у немовлят та дітей, включаючи біліарну атрезію (закупорка жовчних проток), інфекції (наприклад, ЦМВ або ВІЛ), дефіцит альфа-1-антитрипсину, синдром Алажіля, муковісцидоз та метаболічні розлади, такі як галактоземія та тирозинемія. Лікарі повинні виключити ці стани перед діагностикою ПСВХ.
