Головна › Рідкісні захворювання › Синдром макростомії, передвушних привісців і зовнішньої офтальмоплегії
ORPHA:83619 Рідкісне в Європі

Синдром макростомії, передвушних привісців і зовнішньої офтальмоплегії

International Name (EN): Macrostomia-preauricular tags-external ophthalmoplegia syndrome

1 Клінічне визначення

Синдром макростомії, передвушних привісців і зовнішньої офтальмоплегії — рідкісний стан, що впливає на розвиток обличчя. Він належить до групи розладів, які уражують структури, що формуються на ранніх термінах вагітності, зокрема першу та другу зяброві дуги. Синдром характеризується широким ротом (макростомія), невеликими шкірними привісками або ямками перед вухами (передвушні привіски або ямки) та опущенням повік (птоз) внаслідок слабкості м’язів ока (зовнішня офтальмоплегія).

2 Епідеміологія та поширеність

У світі: зареєстровано 9 випадків/родин; точкова поширеність становить <1 на 1 000 000.

3 Клінічні прояви

У людей із цим синдромом зазвичай спостерігається ширший за норму рот, невеликі шкірні привіски або ямки біля вух та опущення однієї або обох повік. Опущення зумовлене слабкістю м’язів, що рухають очі. Інші ознаки можуть включати асиметрію обличчя або відмінності у формі вух.

4 Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)

Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):

5 Методи діагностики

Діагноз зазвичай встановлює лікар на основі фізикального обстеження та наявності характерних ознак. Генетичне тестування або візуалізаційні дослідження можуть бути виконані для виключення інших станів.

6 Лікування та терапія

Лікування спрямоване на контроль симптомів. Може розглядатися хірургічне втручання для корекції широкого рота або опущення повік. Передвушні привіски можна видалити за бажанням. Може бути рекомендоване регулярне спостереження у спеціалістів, таких як офтальмолог або пластичний хірург.

7 Диференційна діагностика

Інші стани, які можуть виглядати подібно, включають інші розлади в межах окулоаурикуловертебрального спектра, такі як синдром Гольденгара, який також уражує обличчя та вуха. Ці стани мають спільні ознаки, тому потрібне ретельне обстеження для їх розмежування.

Клінічні новини та дослідження

Останні регуляторні рішення та публікації щодо цієї нозології

Що мавакамтен приносить пацієнтам з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією: клінічна доступність та вплив на спільноту

13 Oct 2026 FDA

Мавакамтен, новаторський селективний інгібітор серцевого міозину, є значним досягненням у лікуванні симптоматичної обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії (ОГКМ) для дорослих та дітей....

Читати далі →

Що Левацетиллейцин Пропонує При Атаксії-Телеангіектазії: Клінічна Доступність та Вплив на Пацієнтів

9 Oct 2026 FDA

Левацетиллейцин (Aqneursa) закріпив свою роль як клінічно доступний і ключовий засіб для лікування атаксії у пацієнтів з атаксією-телеангіектазією (А-Т), ставши...

Читати далі →

Що Ctexli (хенодіол) Пропонує при Церебротендинозному Ксантоматозі: Клінічна Доступність, Метаболічна Корекція та Вплив на Пацієнтів

5 Oct 2026 FDA

Ctexli (хенодіол), нині встановлена терапія, є критично важливим, першим у своєму класі засобом для лікування дорослих із церебротендинозним ксантоматозом (ЦТК)....

Читати далі →

Тулісокібарт від Merck демонструє багатообіцяючі результати у Фазі 2b для помірної та важкої форми гнійного гідраденіту

4 Oct 2026 FDA

Досліджуване антитіло до TL1A, тулісокібарт від Merck, продемонструвало значні позитивні результати у дослідженні Фази 2b для помірної та важкої форми...

Читати далі →

Мірдаметиніб зменьшує розмір пухлин майже вдвоє у пацієнтів нейрофіброматозу 1 типу (НФ1) з плексиформними нейрофібромами

3 Oct 2026 Генетика FDA

Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) схвалило Gomekli (мірдаметиніб), пероральний інгібітор МЕК, для осіб...

Читати далі →

Алопуринол Отримав Перше Статусне Визначення Орфанного Препарату для Синдрому Марфана

2 Oct 2026 FDA

У знаковій події для спільноти рідкісних захворювань, алопуринол отримав статус орфанного препарату (ОП) для лікування синдрому Марфана від регуляторних органів....

Читати далі →