Клінічне визначення
Аутоімунний інсуліновий синдром — рідкісний стан, при якому імунна система організму помилково атакує власний інсулін, спричиняючи занадто низький рівень цукру в крові. Це відбувається без попереднього введення інсуліну.
Епідеміологія та поширеність
У Європі середня поширеність становить 0,017 випадків на 1 000 000 населення (діапазон: <1 на 1 000 000). У світі зареєстровано 404 випадки.
Клінічні прояви
У людей із цим станом зазвичай виникають симптоми низького рівня цукру в крові після їжі, голодування або фізичних вправ. Ці симптоми можуть включати сплутаність свідомості, запаморочення, пітливість і навіть втрату свідомості, оскільки мозок не отримує достатньо цукру.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Інсулінорезистентний цукровий діабет HP:0000831Дуже часто (99-80%)
-
Інсулінорезистентність HP:0000855Дуже часто (99-80%)
-
Підвищений рівень циркулюючих антитіл HP:0010702Дуже часто (99-80%)
-
Позитивність аутоантитіл HP:0030057Дуже часто (99-80%)
-
Системний червоний вовчак HP:0002725Дуже часто (99-80%)
Методи діагностики
Лікарі діагностують це захворювання шляхом вимірювання високих рівнів інсуліну, С-пептиду та проінсуліну в крові під час епізоду низького рівня цукру в крові. Вони також перевіряють наявність антитіл, що атакують інсулін.
Лікування та терапія
Лікування зосереджено на управлінні епізодами низького рівня цукру в крові. Це може включати вживання невеликих частих прийомів їжі, уникання продуктів з високим вмістом цукру та використання таких ліків, як акарбоза або діазоксид. У деяких випадках застосовують стероїди або інші імуносупресивні препарати.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть спричиняти подібні симптоми, включають інсуліному (пухлина, що виробляє занадто багато інсуліну), випадкове передозування інсуліну та інші аутоімунні захворювання, що впливають на регуляцію рівня цукру в крові.
