Клінічний опис та значення
Поліклональне підвищення IgM — це лабораторний феномен, що характеризується збільшенням загальної кількості імуноглобуліну M (IgM), який продукується багатьма різними клонами B-клітин, а не одним аномальним клоном. IgM є першим класом антитіл, що утворюється під час імунної відповіді, і особливо ефективно активує комплемент та нейтралізує патогени. Таке поліклональне підвищення зазвичай відображає тривалу або рецидивуючу антигенну стимуляцію, наприклад, при хронічній інфекції, аутоімунному захворюванні або ураженні печінки, і його слід відрізняти від моноклонального підвищення IgM, що спостерігається при таких станах, як макроглобулінемія Вальденстрема. Клінічно воно може бути безсимптомним або супроводжуватися симптомами основного захворювання, такими як втома, рецидивуючі інфекції або лімфаденопатія. Діагностика ґрунтується на електрофорезі білків сироватки та імунофіксації, які виявляють широку смугу підвищення в зоні IgM.
Пов’язані рідкісні захворювання (2)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)