Клінічний опис та значення
Розлад особистості — це стійкий патерн внутрішнього досвіду та поведінки, який значно відхиляється від культурних очікувань, є негнучким і всеохопним у різних ситуаціях та призводить до дистресу або порушення функціонування. Зазвичай він виникає в підлітковому або ранньому дорослому віці та залишається стабільним протягом життя, впливаючи на пізнання, емоційну регуляцію, міжособистісне функціонування та контроль імпульсів. Клінічно його поділяють на кластери: дивний/ексцентричний (параноїдний, шизоїдний, шизотиповий), драматичний/емоційний/нестабільний (антисоціальний, прикордонний, істеричний, нарцисичний) та тривожний/боязкий (уникаючий, залежний, обсесивно-компульсивний). В основі механізмів лежать генетична вразливість, ранні несприятливі переживання та зміни фронтолімбічних кіл, що порушують саморегуляцію та соціальне пізнання. Діагноз вимагає стійких симптомів, які не краще пояснюються іншим психічним розладом, вживанням психоактивних речовин або соматичним захворюванням.
Пов’язані рідкісні захворювання (4)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)