Клінічний опис та значення
Моноцитоз — це гематологічний стан, що характеризується аномально підвищеною кількістю моноцитів у периферичній крові, зазвичай визначається як абсолютна кількість моноцитів понад 1,0 × 10^9/л у дорослих. Моноцити — це тип лейкоцитів, які відіграють ключову роль в імунній відповіді, включаючи фагоцитоз патогенів і презентацію антигенів лімфоцитам. Моноцитоз може бути реактивним, виникаючи у відповідь на інфекції, запалення або стрес, або клональним, пов'язаним з гематологічними злоякісними новоутвореннями, такими як хронічна мієломоноцитарна лейкемія. Клінічно він може бути безсимптомним і виявлятися випадково при загальному аналізі крові, або може проявлятися ознаками основного захворювання, такими як лихоманка, втома або органомегалія. Фізіологічний механізм включає підвищене виробництво моноцитів у кістковому мозку або зниження їх кліренсу з кровотоку, часто обумовлене сигналізацією цитокінів.
Пов’язані рідкісні захворювання (2)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)