Клінічний опис та значення
Легке порушення слуху — це знижена здатність сприймати звуки, що зазвичай визначається як поріг слуху від 26 до 40 децибел (дБ) на краще чутливе вухо. Люди з цим станом можуть мати труднощі зі сприйняттям тихої мови, розумінням розмови в галасливому середовищі або сприйняттям шепітної мови, але зазвичай можуть спілкуватися без підсилення звуку в тихих умовах. Це може бути наслідком кондуктивних проблем у зовнішньому або середньому вусі, сенсоневрального ушкодження внутрішнього вуха або слухового нерва, або поєднання обох типів (змішана приглухуватість). Порушення може бути вродженим або розвинутися пізніше через інфекції, вплив шуму, старіння або генетичні фактори. Раннє виявлення та лікування, наприклад, слухові апарати або допоміжні слухові пристрої, можуть допомогти запобігти труднощам у розвитку мовлення, мови та навчання.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)