Клінічний опис та значення
Порушення конвергенції — це неврологічний та офтальмологічний симптом, що характеризується нездатністю плавно й точно повертати обидва ока всередину (приводити) для фокусування на близькому об'єкті. У нормі медіальні прямі м'язи активуються окоруховим нервом (III пара), забезпечуючи конвергенцію, яка тісно пов'язана з акомодацією та звуженням зіниць у складі тріади близької відстані. Коли цей рефлекс порушується, пацієнти можуть відчувати розмитість зору поблизу, двоїння (диплопію) під час читання, напруження очей або головний біль. Стан може бути вродженим або набутим і виникати внаслідок уражень середнього мозку, розладів медіального поздовжнього пучка або функціональних причин, таких як недостатність конвергенції. Клінічно оцінюється шляхом прохання пацієнта стежити за об'єктом, що наближається до носа, та вимірюванням близької точки конвергенції.
Пов’язані рідкісні захворювання (2)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)