Клінічний опис та значення
Гранулоцитарна гіперплазія — це стан, при якому кістковий мозок виробляє надмірну кількість гранулоцитарних клітин, різновиду лейкоцитів, що включає нейтрофіли, еозинофіли та базофіли. Це надвиробництво може виникати як реакція у відповідь на інфекції, запалення або певні лікарські засоби, або як частина клонального захворювання кісткового мозку, такого як мієлопроліферативна неоплазія. У реактивних випадках гіперплазія зазвичай є поліклональною та оборотною після усунення основної причини, тоді як при неопластичних станах вона може бути автономною та прогресуючою. Клінічно вона може бути виявлена за допомогою загального аналізу крові, що показує лейкоцитоз із нейтрофілією, та підтверджена біопсією кісткового мозку, яка виявляє підвищену клітинність із переважанням гранулоцитарних попередників. Пацієнти можуть бути безсимптомними або мати симптоми, пов'язані з основною причиною, такі як лихоманка, втома або збільшена селезінка.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)