Клінічний опис та значення
Підвищений гемоглобін A1c (HbA1c) — це лабораторний показник, який відображає вищий за норму середній рівень глюкози в крові протягом попередніх двох-трьох місяців. Він виникає, коли молекули глюкози необоротно приєднуються до гемоглобіну в еритроцитах шляхом глікації, накопичуючись протягом усього життя еритроцита. Клінічно рівень HbA1c 5,7–6,4% вказує на переддіабет, тоді як 6,5% і вище є діагностичним критерієм цукрового діабету. Цей маркер використовується як для діагностики, так і для моніторингу довгострокового контролю глікемії. Підвищений HbA1c зазвичай зумовлений хронічною гіперглікемією внаслідок недостатньої секреції інсуліну, інсулінорезистентності або обох чинників.
Пов’язані рідкісні захворювання (3)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Виключено (0%)