Клінічний опис та значення
Бранхіальна кіста — це вроджений заповнений рідиною мішок, що розвивається в ділянці шиї внаслідок неповного зникнення зябрових щілин під час ембріонального розвитку. Зазвичай вона проявляється як безболісне, гладке та рухливе утворення вздовж переднього краю грудинно-ключично-соскоподібного м'яза, найчастіше в другому та третьому десятиліттях життя. Кіста може інфікуватися, що призводить до болю, почервоніння та болючості, а також може збільшуватися або дренуватися через синусовий хід. Бранхіальні кісти класифікуються за ембріональним походженням, причому кісти другої зябрової щілини є найпоширенішим типом. Вони виникають із залишків зябрового апарату, який у нормі формує структури голови та шиї.
Пов’язані рідкісні захворювання (5)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)