Клінічний опис та значення
Позитивність до антиендомізіальних антитіл означає наявність у крові специфічних аутоантитіл, які атакують ендомізій — сполучнотканинний шар, що оточує гладком'язові волокна. Ці антитіла переважно пов'язані з целіакією — аутоімунним захворюванням, спричиненим вживанням глютену, і їх виявлення є високоспецифічним для цього стану. Тест зазвичай виконується методом непрямої імунофлуоресценції на тканинах стравоходу мавпи або пуповини людини, де позитивний результат показує характерну картину фарбування. У клінічній практиці антиендомізіальні антитіла використовуються для підтвердження діагнозу целіакії, особливо коли біопсія кишечника неможлива, або для контролю дотримання безглютенової дієти. Їх наявність часто корелює з активним захворюванням і пошкодженням слизової оболонки, а рівні можуть знижуватися після успішного лікування.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)