Клінічний опис та значення
Аномія — це мовленнєвий розлад, що характеризується нездатністю називати предмети, людей або місця, незважаючи на збережене розуміння та неушкоджені сенсорні функції. Вона проявляється як труднощі у пошуку слів, коли людина знає поняття, але не може пригадати потрібне слово, часто використовуючи описові звороти або перифрази. Аномія може бути основним симптомом аномічної афазії або ознакою інших афазій, і може виникати внаслідок травми мозку, нейродегенерації або порушень розвитку. Основний механізм полягає в порушенні семантичних або фонологічних мереж відтворення слів, зазвичай із залученням мовних зон лівої півкулі, таких як скронева та лобова частки. Клінічно аномію оцінюють за допомогою тестів на називання, і її тяжкість може варіювати від поодиноких пауз у пошуку слів до глибокої нездатності називати звичайні предмети.
Пов’язані рідкісні захворювання (4)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже часто (99-80%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)