Клінічний опис та значення
Патологічна швидкість проведення збудження руховими нервами — це нейрофізіологічний показник, за якого швидкість поширення електричних імпульсів по рухових нервових волокнах виходить за межі норми. Її вимірюють під час електронейроміографічного дослідження (ЕНМГ), коли до рухового нерва прикладають короткий електричний стимул і реєструють відповідь м’яза. Швидкість може бути патологічно сповільненою, як при демієлінізуючих нейропатіях із ушкодженням мієлінової оболонки, або в окремих випадках зміненою при спадкових чи гіперзбудливих станах. Клінічно це порушення відображає дисфункцію периферичних рухових нервів і часто проявляється м’язовою слабкістю, зниженням рефлексів та труднощами під час виконання точних чи загальних рухових завдань. Це ключовий діагностичний маркер таких захворювань, як синдром Гієна–Барре, хвороба Шарко–Марі–Тута та інші периферичні нейропатії.
Пов’язані рідкісні захворювання (4)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)