Клінічний опис та значення
Самопокусування — це поведінковий симптом, що характеризується повторюваним кусанням власних частин тіла, найчастіше рук, пальців, губ або слизової оболонки рота. Часто спостерігається у осіб із розладами нейророзвитку, такими як розлад аутистичного спектра, інтелектуальна недостатність або генетичні синдроми, наприклад, синдром Леша-Найхана, де може призводити до значного пошкодження тканин. Поведінка може бути навмисною або мимовільною, часто слугує реакцією на біль, тривогу або сенсорне перевантаження, або виникає через відсутність больового сприйняття. Фізіологічно це включає складну взаємодію моторної імпульсивності, порушення обробки болю та дисфункцію базальних гангліїв або коркових гальмівних ланцюгів. Лікування зосереджено на поведінкових втручаннях, захисних пристроях та терапії основних захворювань.
Пов’язані рідкісні захворювання (3)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)