Клінічний опис та значення
Знижений максимальний експіраторний тиск — це вимірюване зменшення найбільшої сили, яку людина може розвинути під час форсованого видиху проти закритих дихальних шляхів. Він відображає силу експіраторних м'язів, головним чином м'язів черевної стінки та внутрішніх міжреберних м'язів, які є важливими для кашлю та видалення секрету. Це відхилення зазвичай виявляють під час дослідження функції зовнішнього дихання шляхом вимірювання максимального експіраторного тиску в роті. Низькі значення можуть вказувати на слабкість дихальних м'язів, нервово-м'язові захворювання або механічні порушення грудної стінки. Клінічно це може призводити до неефективного кашлю, затримки секрету в дихальних шляхах і підвищеного ризику респіраторних інфекцій.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)