Клінічний опис та значення
Помірне порушення слуху — це часткова втрата слуху, за якої людина не чує звуки тихіше приблизно 40–55 децибел, що ускладнює сприйняття звичайної розмови без підсилення. Воно може бути одностороннім або двостороннім і зумовлюватися кондуктивними, сенсоневральними або змішаними механізмами. Кондуктивне порушення виникає внаслідок проблем у зовнішньому або середньому вусі, які блокують передачу звуку, тоді як сенсоневральне — через ушкодження завитки або слухового нерва. Поширені причини включають хронічні інфекції вуха, отосклероз, вплив шуму, генетичні мутації та вікову дегенерацію. У дітей із помірною втратою слуху часто спостерігається затримка мовленнєвого розвитку, а дорослі можуть скаржитися на труднощі з розумінням мовлення в галасливому середовищі.
Пов’язані рідкісні захворювання (2)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)