Клінічний опис та значення
Ізометричний тремор — це тип тремору, який виникає при скороченні м'яза проти нерухомого об'єкта без здійснення руху, наприклад, при натисканні на стіну або утриманні важкого предмета в стабільному положенні. Він відрізняється від тремору спокою, який з'являється при розслаблених м'язах, та від кінетичного тремору, що виникає під час довільних рухів. Фізіологічно він зумовлений мимовільними ритмічними коливаннями в центральних рухових шляхах, часто за участю базальних гангліїв, мозочка або таламокортикальних ланцюгів, які стають помітними під час тривалого ізометричного скорочення. Клінічно він може бути ознакою есенціального тремору, дистонії, хвороби Паркінсона або інших неврологічних розладів і може перешкоджати виконанню завдань, що потребують стабільного зусилля. Частота тремору зазвичай становить від 4 до 12 Гц, а амплітуда може варіювати залежно від основного захворювання.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)