Клінічний опис та значення
Гіперфібриногенемія — це медичний стан, що характеризується аномально підвищеним рівнем фібриногену, ключового білка згортання, який виробляється печінкою, у кровотоці. Фібриноген необхідний для утворення кров'яних згустків, але коли його рівень підвищений, це може сприяти протромботичному стану, збільшуючи ризик утворення тромбів в артеріях і венах. Цей стан може бути спадковим або набутим, часто пов'язаним із запаленням, інфекцією, пошкодженням тканин або хронічними захворюваннями, такими як діабет і серцево-судинні розлади. Фізіологічно підвищений фібриноген сприяє збільшенню в'язкості крові та агрегації тромбоцитів, що може порушувати кровообіг і призводити до тромботичних подій. Клінічно гіперфібриногенемія часто виявляється за допомогою аналізів крові і може бути безсимптомною до виникнення ускладнень, таких як інсульт або інфаркт міокарда.
Пов’язані рідкісні захворювання (3)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)