Клінічний опис та значення
Ейфорія — це клінічний симптом, що характеризується перебільшеним, інтенсивним і стійким відчуттям щастя, збудження або благополуччя, яке не відповідає реальній ситуації. Вона може проявлятися підвищеним настроєм, балакучістю, грандіозністю та зменшеною потребою у сні, часто супроводжується імпульсивною або ризикованою поведінкою. Ейфорія може виникати внаслідок неврологічних станів, таких як біполярний розлад, інтоксикація психоактивними речовинами або ураження мозку, що зачіпають лімбічні структури, а також від прийому деяких ліків, наприклад опіоїдів чи стимуляторів. Фізіологічно вона пов'язана з порушенням регуляції дофаміну та інших нейромедіаторних систем у мозкових шляхах винагороди, зокрема в мезолімбічній системі. На відміну від звичайного щастя, ейфорія часто є недоречною, неконтрольованою і може порушувати судження та соціальне функціонування.
Пов’язані рідкісні захворювання (2)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)