Клінічний опис та значення
Деперсоналізація — це дисоціативний симптом, при якому людина відчуває відчуженість від власних думок, почуттів, тіла або дій, ніби вона є стороннім спостерігачем самої себе. Це часто проявляється відчуттям нереальності, емоційною онімінням або відчуттям, ніби вона робот чи актор у виставі, при цьому збережено критичне ставлення до реальності. Симптом може виникати транзиторно у здорових людей під впливом стресу чи втоми, але стійкі або повторювані епізоди можуть вказувати на дисоціативний розлад, тривожний розлад, депресію або неврологічне захворювання, таке як епілепсія. Фізіологічно деперсоналізація, ймовірно, пов'язана з порушенням інтеграції між сенсорними, емоційними та самореферентними мережами мозку, зокрема префронтальною корою, острівцем та лімбічною системою. Вона тісно пов'язана з дереалізацією, коли зовнішній світ здається нереальним, і обидва явища вважаються дисоціативними феноменами.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)