Клінічний опис та значення
Бронхіальне дихання — це патологічний, різкий, високотональний дихальний шум, який вислуховується під час аускультації легень. Воно виникає, коли дихальні шуми, які зазвичай вислуховуються над трахеєю, передаються на периферичні ділянки легень через підвищену щільність легеневої тканини, як-от при консолідації, фіброзі або великих кавернах. Фізіологічно шум утворюється внаслідок турбулентного потоку повітря через трахеобронхіальне дерево, а його поширення на периферію легень вказує на втрату нормальної повітряної, низькощільної легеневої інтерстиції. Клінічно воно характеризується гучним, порожнистим або дмухаючим відтінком із подовженою фазою видиху, часто супроводжується крепітацією або бронхофонією. Виявлення бронхіального дихання є ключовою ознакою таких станів, як пневмонія, набряк легень або пухлини легень.
Пов’язані рідкісні захворювання (2)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)