Клінічний опис та значення
Алексія — це набутий розлад читання, при якому людина втрачає здатність читати, незважаючи на попередньо нормальні навички читання та збережені зір і мовлення. Зазвичай вона виникає внаслідок ушкодження певних ділянок мозку, задіяних у розпізнаванні слів, таких як ліва потилично-скронева кора або валик мозолистого тіла. Люди з алексією можуть бути нездатні розпізнавати написані літери чи слова, читати повільно й з зусиллям або припускатися частих помилок, навіть якщо їхня здатність писати та розуміти усне мовлення може залишатися відносно збереженою. Стан часто класифікують на підтипи, включаючи чисту алексію (алексія без аграфії), при якій письмо збережене, та алексію з аграфією, при якій порушені як читання, так і письмо. Найчастіше алексія спричинена інсультом, черепно-мозковою травмою або нейродегенеративними захворюваннями, що вражають задні мовні мережі.
Пов’язані рідкісні захворювання (3)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)