Клінічне визначення
Психогенні рухові розлади — це рідкісний стан, за якого в людини виникають рухові проблеми (такі як тремор, посмикування або труднощі з ходьбою), зумовлені психологічною проблемою, а не фізичним захворюванням головного мозку чи нервів. Часто пов’язані з розладом, який називають конверсійним розладом, коли емоційний стрес перетворюється на фізичні симптоми.
Епідеміологія та поширеність
У світі; точкова поширеність: невідома.
Клінічні прояви
У людей із цим розладом можуть бути такі симптоми, як тремтіння, ривкові рухи, м’язові спазми або проблеми з ходьбою та рівновагою. Симптоми часто починаються раптово, можуть змінюватися або зникати, коли людина відволікається, і можуть мати різну вираженість. Вони не спричинені відомим захворюванням головного мозку чи нервів.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Порушення рухів HP:0100022Дуже часто (99-80%)
-
Порушення мовлення або голосоутворення HP:0002167Часто (79-30%)
-
Порушення ходи HP:0001288Часто (79-30%)
Методи діагностики
Діагноз ставить лікар, який виключає інші неврологічні захворювання за допомогою огляду та досліджень (таких як МРТ або ЕЕГ). Лікар шукає ознаки того, що рухи непослідовні або змінюються при відволіканні, і може направити людину до психіатра для оцінки можливих психологічних чинників.
Лікування та терапія
Лікування зосереджене на усуненні основних психологічних проблем, часто за допомогою терапії (наприклад, когнітивно-поведінкової терапії), управління стресом, а іноді ліків від тривоги чи депресії. Фізична терапія може допомогти перевчити рухові патерни. Зазвичай застосовують командний підхід із залученням неврологів і психіатрів.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть виглядати подібно, включають есенціальний тремор, хворобу Паркінсона, дистонію та інші рухові розлади. Ключова відмінність полягає в тому, що при психогенних рухових розладах симптоми не зумовлені структурною або хімічною проблемою в головному мозку.
