Клінічний опис та значення
Одностороння глухота — це стан, що характеризується повною або майже повною втратою слуху на одному вусі, тоді як слух на іншому вусі залишається нормальним або майже нормальним. Вона може бути вродженою (з народження) або набутою протягом життя внаслідок інфекцій, травм, пухлин або раптової сенсоневральної приглухуватості. Втрата слуху може бути кондуктивною, сенсоневральною або змішаною, залежно від того, чи уражені зовнішнє/середнє вухо, чи внутрішнє вухо та слуховий нерв. Фізіологічно вона виникає внаслідок порушення передачі звуку або пошкодження завитки чи слухових шляхів з одного боку. Люди з односторонньою глухотою часто мають труднощі з локалізацією звуку та розумінням мовлення в галасливому середовищі, хоча зазвичай можуть спілкуватися в тихих умовах.
Пов’язані рідкісні захворювання (2)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)