Клінічний опис та значення
Локальна гіпоплазія емалі зубів — це вада розвитку, при якій емаль, що вкриває один або кілька зубів, є тоншою за норму або частково відсутня, утворюючи ямки, борозни чи нерівні шорсткі ділянки на поверхні зуба. Вона виникає внаслідок порушення діяльності амелобластів — спеціалізованих клітин, які продукують емаль, протягом обмеженого періоду формування зуба, часто через місцеву травму, інфекцію або дефіцит поживних речовин. На відміну від генералізованих дефектів емалі, цей стан уражає лише окремі зуби або дискретні ділянки зуба, а уражені зуби можуть виглядати зміненними за кольором, чутливими або більш схильними до карієсу. Оскільки емаль не регенерує, дефект є незворотним, але його можна контролювати за допомогою фторування, герметизації фісур або відновного стоматологічного лікування. Цей стан відрізняється від гіпомінералізації емалі, при якій емаль має нормальну товщину, але знижений вміст мінералів.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)