Клінічний опис та значення
Підвищений вміст базофілів, також відомий як базофілія, — це лабораторний показник, при якому кількість базофілів у периферичній крові перевищує нормальний референтний діапазон, зазвичай понад 0,1–0,2 × 10⁹/л або більше 2% від загальної кількості лейкоцитів. Базофіли є найрідкіснішим типом гранулоцитів і відіграють ключову роль в алергічних реакціях та імунних відповідях, вивільняючи гістамін, гепарин і цитокіни. Це відхилення може бути реактивним, виникати при алергічних захворюваннях, хронічних інфекціях або запальних станах, або клональним, найчастіше пов'язаним з хронічною мієлоїдною лейкемією та іншими мієлопроліферативними новоутвореннями. У деяких випадках базофілія може супроводжуватися спленомегалією, свербежем або конституційними симптомами, залежно від основної причини. Зазвичай стан виявляється випадково під час загального аналізу крові з лейкоцитарною формулою і потребує подальшого гематологічного обстеження для встановлення етіології.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)