Клінічний опис та значення
Гіпернатріємічна дегідратація — це серйозний медичний стан, що характеризується надмірною втратою води організмом відносно натрію, що призводить до підвищення концентрації натрію в сироватці крові вище 145 ммоль/л та збільшення осмоляльності плазми. Зазвичай вона розвивається, коли споживання води недостатнє для компенсації втрат через гарячку, діарею, блювання або недостатнє грудне вигодовування, або коли вводяться рідини з високим вмістом натрію. Фізіологічно гіперосмоляльність витягує воду з клітин, спричиняючи їх зморщування, що особливо небезпечно для клітин мозку, призводячи до неврологічних симптомів, таких як дратівливість, летаргія, судоми, а в тяжких випадках — кома. Клінічні ознаки включають зниження тургору шкіри, сухість слизових оболонок, запалі очі, тахікардію та гіпотензію, часто з тістоподібною консистенцією шкіри. Своєчасне розпізнавання та обережна регідратація гіпотонічними рідинами мають важливе значення для запобігання набряку мозку та іншим ускладненням.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже часто (99-80%)