Клінічний опис та значення
Слухова гіперчутливість — це стан, при якому звичайні звуки навколишнього середовища сприймаються як аномально гучні, інтенсивні або болісні. Зазвичай вона проявляється перебільшеною реакцією переляку, фізичним дискомфортом або емоційним стресом у відповідь на повсякденні шуми, такі як розмова, транспорт або побутова техніка. Симптом може мати кілька форм, включаючи гіперакузію (знижена толерантність до помірних звуків), мізофонію (сильні емоційні реакції на конкретні тригерні звуки) та фонофобію (страх певних звуків). Він виникає внаслідок порушення центральної обробки слухової інформації, коли механізми регуляції підсилення в слуховому шляху стають надмірно активними, часто через неврологічні захворювання, розлад аутистичного спектра, мігрень або черепно-мозкову травму. При рідкісних захворюваннях слухова гіперчутливість часто супроводжує порушення сенсорної обробки та може значно погіршувати повсякденне функціонування, соціальну взаємодію та якість життя.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)