Клінічний опис та значення
Лужна сеча — це стан, при якому pH сечі стійко перевищує норму, зазвичай вище 7,0, що вказує на надлишок бікарбонату або втрату іонів водню. Це може бути наслідком інфекції сечовивідних шляхів, спричиненої уреазопродукуючими бактеріями, ниркового тубулярного ацидозу, дієти, багатої на фрукти та овочі, або певних ліків. Клінічно це може бути безсимптомним або супроводжуватися симптомами основного захворювання, такими як дизурія, біль у боці або камені в нирках. Фізіологічний механізм включає або підвищену ниркову екскрецію бікарбонату, або порушення закислення сечі дистальним нефроном. Стійка лужна сеча може сприяти утворенню струвітних або кальцій-фосфатних каменів і може вказувати на системний кислотно-основний розлад.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже часто (99-80%)