Токсокароз

Сполучені Штати Америки: середня річна захворюваність становить 3,3 випадки на 100 000 населення (діапазон 1-9 на 100 000). У світі: поширеність невідома.

Очна інфекція (очний токсокароз) найчастіше виникає у дітей віком близько 8 років, які мають тісний контакт із собаками, котами або забрудненим ґрунтом. Часто діти не скаржаться, але батьки можуть помітити косоокість, білу зіницю або почервоніння. Можливі втрата зору, біль та почервоніння. Офтальмологічне обстеження може виявити запалення, катаракту або клітини в оці. Ураження сітківки має три форми: гранульома в задній частині ока, гранульома на периферії або запалення всього ока (ендофтальміт). Без лікування може призвести до катаракти, глаукоми, відшарування сітківки, рубцювання або зморщування ока.

Діагностика переважно базується на симптомах та офтальмологічному обстеженні. Аналізи крові можуть виявити антитіла до гельмінта (ІФА), але при очних інфекціях вони можуть бути негативними. Дослідження рідини ока може покращити виявлення. Можуть спостерігатися еозинофілія (підвищена кількість еозинофілів) та високий рівень IgE. Візуалізаційні методи, такі як УЗД або КТ, можуть допомогти, виявляючи масу сітківки або фіброзні тяжі. Біопсія проводиться рідко. Наявність домашніх тварин, піка (вживання землі) та позитивна серологія підтверджують діагноз.

Лікування спрямоване на контроль запалення за допомогою стероїдних очних крапель або пероральних стероїдів. Краплі для розширення зіниці запобігають рубцюванню. Можуть знадобитися препарати для зниження внутрішньоочного тиску. Протигельмінтні препарати, такі як альбендазол, іноді використовуються разом зі стероїдами, але їхня користь неясна. Лазер може знищити гельмінта, якщо його видно в русі під сітківкою. Хірургічне втручання може знадобитися при катаракті, відшаруванні сітківки або рубцевій тканині. Профілактика має ключове значення: дотримання гігієни, уникнення контакту з фекаліями собак/котів та дегельмінтизація домашніх тварин.

Інші стани, що мають подібний вигляд, включають ретинобластому (рак ока у дітей молодшого віку), хворобу Коутса (частіше у хлопчиків, з аномальними кровоносними судинами), ретинопатію недоношених (у недоношених дітей), токсоплазмоз (паразитарна інфекція), ендофтальміт (тяжка очна інфекція), персистуючу гіперпластичну первинну скловидну оболонку (вроджена), сімейну ексудативну вітреоретинопатію (генетична), комбіновану гамартому сітківки (доброякісна пухлина) та сезонний гіпергострий панувеїт (рідкісний стан у Непалі).