Клінічне визначення
Кіста щитоязикової протоки — це невелике заповнене рідиною утворення, яке формується на шиї до народження. Це відбувається, коли частина шляху розвитку щитоподібної залози не закривається повністю. Ця кіста зазвичай виглядає як припухлість посередині шиї, яка рухається при ковтанні або висуванні язика.
Епідеміологія та поширеність
Епідеміологічні дані для цієї нозології наразі уточнюються. Підпишіться на оновлення реєстру.
Клінічні прояви
Більшість кіст щитоязикової протоки є безболісними припухлостями посередині шиї, часто поблизу щитоподібного хряща. Вони зміщуються вгору при ковтанні або висуванні язика. Іноді вони можуть інфікуватися, спричиняючи почервоніння, набряк і виділення рідини.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
—
Методи діагностики
Лікарі зазвичай використовують ультразвукове дослідження, щоб побачити кісту та перевірити, чи щитоподібна залоза розташована правильно. Ультразвук є безпечним, безболісним і не використовує радіацію. Іноді виконують КТ або МРТ. Аналізи крові для перевірки функції щитоподібної залози не завжди потрібні, але можуть бути проведені, якщо є занепокоєння щодо ектопічної щитоподібної залози (тканини щитоподібної залози в неправильному місці).
Лікування та терапія
Основне лікування — хірургічне видалення кісти, яке називається операцією Сіструнка. Ця операція видаляє кісту, частину під'язикової кістки та невеликий фрагмент тканини з основи язика, щоб запобігти поверненню кісти. Якщо кіста інфікована, перед операцією призначають антибіотики. У рідкісних випадках, коли іншої тканини щитоподібної залози немає, після операції може знадобитися замісна терапія гормонами щитоподібної залози.
Диференційна діагностика
Інші припухлості на шиї можуть виглядати як кіста щитоязикової протоки, наприклад, дермоїдні кісти, кісти зябрової щілини або збільшені лімфатичні вузли внаслідок раку. Ключова відмінність полягає в тому, що кісти щитоязикової протоки розташовані посередині шиї та рухаються при ковтанні або русі язика. Лікар часто може відрізнити їх за допомогою візуалізації, а іноді й біопсії.
