Плоскоклітинний рак жовчного міхура та позапечінкових жовчних проток

Австрія: середня річна захворюваність 0,026, діапазон <1 на 1 000 000; Бельгія: 0,006, <1 на 1 000 000; Болгарія: 0,027, <1 на 1 000 000; Хорватія: 0,025, <1 на 1 000 000; Чехія: 0,124, 1-9 на 1 000 000; Естонія: 0,037, <1 на 1 000 000; Європа: 0,032, <1 на 1 000 000; Фінляндія: 0,026, <1 на 1 000 000; Франція: 0,018, <1 на 1 000 000; Німеччина: 0,055, <1 на 1 000 000; Ісландія: 0,043, <1 на 1 000 000; Ірландія: 0,018, <1 на 1 000 000; Італія: 0,037, <1 на 1 000 000; Латвія: 0,005, <1 на 1 000 000; Литва: 0,033, <1 на 1 000 000; Нідерланди: 0,014, <1 на 1 000 000; Норвегія: 0,016, <1 на 1 000 000; Польща: 0,015, <1 на 1 000 000; Португалія: 0,002, <1 на 1 000 000; Словаччина: 0,077, <1 на 1 000 000; Іспанія: 0,042, <1 на 1 000 000; Швейцарія: 0,051, <1 на 1 000 000; Велика Британія: 0,021, <1 на 1 000 000.

На ранніх стадіях симптоми нечіткі і можуть включати біль у животі, жовтяницю (пожовтіння шкіри та очей) та блювання. На пізніх стадіях пухлина може стати великою і спричиняти симптоми через тиск на сусідні органи.

Лікарі використовують візуалізаційні дослідження, такі як УЗД, КТ або МРТ, щоб виявити пухлини в жовчному міхурі або жовчних протоках. Біопсія, під час якої беруть невеликий зразок тканини, необхідна для підтвердження діагнозу та визначення типу раку.

Лікування може включати хірургічне видалення пухлини, хіміотерапію, променеву терапію або їх комбінацію. Вибір залежить від стадії та локалізації раку.

Інші стани, які можуть виглядати подібно, включають інші типи раку жовчного міхура (наприклад, аденокарциному), камені в жовчних протоках, інфекції або доброякісні пухлини. Візуалізація та біопсія допомагають їх розрізнити.