Клінічне визначення
Специфічний мовленнєвий розлад — це стан, при якому дитина має труднощі з вивченням та використанням усного мовлення, наприклад, словникового запасу та структури речень, хоча має нормальний слух, інтелект та відсутні інші медичні або середовищні причини. Це ускладнює спілкування та взаємодію з іншими.
Епідеміологія та поширеність
Епідеміологічні дані для цієї нозології наразі уточнюються. Підпишіться на оновлення реєстру.
Клінічні прояви
Діти з цим розладом можуть почати говорити пізніше, ніж очікується, мати обмежений словниковий запас, важко формувати речення або мати труднощі з розумінням інших. Вони також можуть мати проблеми з виконанням інструкцій або розповіддю історій. Ці проблеми не пов'язані з втратою слуху або інтелектуальною недостатністю.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
—
Методи діагностики
Діагностика включає оцінку мовленнєвих навичок дитини логопедом за допомогою тестів та спостережень. Виключаються інші причини, такі як проблеми зі слухом, інтелектуальна недостатність або неврологічні стани. Мовленнєві здібності дитини значно нижчі, ніж очікується для її віку.
Лікування та терапія
Лікування зосереджене на логопедичній терапії для покращення словникового запасу, структури речень та комунікативних навичок. Терапія може включати індивідуальні або групові заняття, а батьків часто навчають стратегіям підтримки мовленнєвого розвитку вдома.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть мати подібні прояви, включають порушення слуху, розлад аутистичного спектра, інтелектуальну недостатність або селективний мутизм. Вони виключаються за допомогою перевірки слуху, оцінки розвитку та спостережень за соціальною комунікацією.
