Клінічне визначення
Вторинне неонатальне аутоімунне захворювання — це тимчасовий стан у новонароджених, спричинений антитілами матері, які проникають через плаценту та атакують власні тканини дитини. Ці антитіла зазвичай належать до IgG і можуть викликати такі проблеми, як низький рівень клітин крові, висипання на шкірі або ураження органів. Стан зникає, коли організм дитини позбавляється материнських антитіл.
Епідеміологія та поширеність
Епідеміологічні дані для цієї нозології наразі уточнюються. Підпишіться на оновлення реєстру.
Клінічні прояви
Симптоми з'являються незабаром після народження і можуть включати низький рівень еритроцитів (анемія), низький рівень тромбоцитів (синці або кровотечі), низький рівень лейкоцитів (підвищений ризик інфекцій), висипання на шкірі або ознаки ураження органів, як-от проблеми з печінкою чи легенями. Ці симптоми є тимчасовими і покращуються протягом тижнів або місяців.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
—
Методи діагностики
Лікарі діагностують цей стан, перевіряючи симптоми дитини та проводячи аналізи крові для виявлення низького рівня клітин крові або інших відхилень. Вони також можуть обстежити матір на аутоімунні захворювання та перевірити наявність специфічних антитіл як у матері, так і в дитини.
Лікування та терапія
Лікування зосереджено на управлінні симптомами та підтримці дитини до моменту виведення материнських антитіл. Це може включати ліки для підвищення рівня клітин крові, переливання крові або такі методи лікування, як внутрішньовенний імуноглобулін (ВВІГ). У тяжких випадках може застосовуватися плазмаферез. Більшість немовлят повністю одужують без тривалого лікування.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть виглядати подібно, включають неонатальні інфекції, генетичні захворювання крові або інші аутоімунні захворювання, що починаються в дитини. Лікарі виключають їх за допомогою тестів і відзначаючи, що стан покращується зі зникненням материнських антитіл.
