Клінічне визначення
Це рідкісний офтальмологічний стан, за якого утворюється надмірна кількість рубцевої тканини в ділянці операції з приводу глаукоми. Таке рубцювання може виникнути через місяці або роки після операції, спричиняючи її невдачу. Як наслідок, внутрішньоочний тиск може погано контролюватися, що може призвести до втрати зору.
Епідеміологія та поширеність
Європа; середнє значення точкової поширеності: 22,0; діапазон точкової поширеності: 1–5 на 10 000.
Клінічні прояви
Після операції з приводу глаукоми в оці може розвинутися надмірна рубцева тканина. Це може призвести до припинення роботи операції, що знову спричиняє підвищення внутрішньоочного тиску. Пацієнти можуть не помічати симптомів одразу, але з часом високий внутрішньоочний тиск може пошкодити зоровий нерв і спричинити втрату зору.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
—
Методи діагностики
Лікарі діагностують цей стан, оглядаючи око за допомогою спеціального мікроскопа, який називається щілинною лампою. Вони шукають ознаки рубцювання в ділянці операції. Також вимірюють внутрішньоочний тиск, щоб з'ясувати, чи він не надто підвищений. Іноді використовують візуалізаційні дослідження, як-от ультразвук або оптична когерентна томографія (ОКТ), щоб побачити рубцеву тканину.
Лікування та терапія
Лікування спрямоване на зменшення рубцювання та контроль внутрішньоочного тиску. Варіанти включають краплі для зниження тиску, ліки для запобігання рубцюванню (наприклад, мітоміцин C або 5-фторурацил), а іноді додаткову операцію для видалення рубцевої тканини або встановлення дренажного імпланта. Також може використовуватися лазерне лікування.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть мати подібний вигляд, включають невдачу операції з інших причин, наприклад блокування дренажного каналу або запалення. Також можуть розглядатися інші типи глаукоми або захворювання очей, які спричиняють високий внутрішньоочний тиск.
