Плазмоцитома

США: середня річна захворюваність — 0,34; діапазон річної захворюваності — 1–9 на 1 000 000. У світі: точкова поширеність — невідома.

Симптоми залежать від локалізації пухлини. При кістковій плазмоцитомі поширені симптоми включають біль у ребрах, хребті, тазі або стегнових кістках. Якщо вона в черепі, може спричиняти головний біль, двобічне бачення (диплопію) або припухлість. При плазмоцитомі м'яких тканин, особливо в ділянці голови та шиї, симптоми можуть включати закладеність носа, носові кровотечі, біль у горлі, утруднене ковтання або охриплий голос. Рідко вона може спричиняти біль у шлунку або проблеми з диханням.

Діагноз плазмоцитоми встановлюють шляхом біопсії (взяття невеликого зразка) пухлини та дослідження його під мікроскопом. Також виконують аналізи крові та сечі для перевірки на аномальні білки (M-протеїни). Візуалізаційні дослідження, як-от рентгенографія, МРТ або ПЕТ-сканування, допомагають побачити пухлину та переконатися, що в інших ділянках немає інших пухлин. Біопсію кісткового мозку виконують, щоб виключити множинну мієлому.

Основне лікування — променева терапія, яка є дуже ефективною та дає змогу контролювати пухлину приблизно в 80% випадків. Іноді застосовують хірургічне втручання, особливо якщо пухлина спричиняє проблеми, як-от переломи або стиснення нервів. Хіміотерапія зазвичай не потрібна, але може використовуватися для великих пухлин або в разі повернення раку. У деяких випадках може розглядатися трансплантація стовбурових клітин.

Інші стани, які можуть виглядати як плазмоцитома, включають множинну мієлому (яка має множинні ураження кісток та ураження органів), неходжкінську лімфому (інший тип раку крові), реактивний плазмоцитоз (незлоякісне збільшення кількості плазматичних клітин) та плазмобластну лімфому (часто спостерігається в людей з ослабленим імунітетом).