Клінічне визначення
Спектр оптиконейромієліту, асоційований з антитілами до MOG, — це рідкісне аутоімунне захворювання, за якого імунна система організму помилково атакує захисну оболонку (мієлін) нервових клітин у головному мозку, спинному мозку та зорових нервах. Цей стан зумовлений антитілами проти білка MOG, який розташований на поверхні нервових клітин.
Епідеміологія та поширеність
Епідеміологічні дані для цієї нозології наразі уточнюються. Підпишіться на оновлення реєстру.
Клінічні прояви
Найпоширеніші симптоми — втрата зору (оптичний неврит) і слабкість або оніміння в руках і ногах (поперечний мієліт). У деяких людей також можуть виникати симптоми ураження стовбура мозку, як-от двоїння в очах або утруднене ковтання, і рідше — запалення головного мозку. Захворювання часто перебігає епізодами (загостреннями).
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
—
Методи діагностики
Діагноз встановлюють на основі поєднання симптомів, даних МРТ, що показують запалення в зорових нервах, спинному мозку або головному мозку, та аналізу крові, який виявляє антитіла до MOG. Також може бути виконана люмбальна пункція (спинномозкова пункція) для виключення інших станів.
Лікування та терапія
Лікування зосереджене на контролі гострих атак за допомогою високодозових стероїдів або плазмаферезу. Для довгострокового запобігання рецидивам часто застосовують імуносупресивні препарати, такі як мікофенолату мофетил, ритуксимаб або азатіоприн. Фізична терапія може допомогти у відновленні після атак.
Диференційна діагностика
Цей стан може нагадувати розсіяний склероз (РС) або іншу форму оптиконейромієліту, спричинену антитілами до аквапорину-4. Важливо відрізняти його від цих захворювань, оскільки лікування відрізняється. Інші стани, що можуть імітувати його, включають інфекції, дефіцит вітамінів або інші аутоімунні захворювання, що вражають нервову систему.
