Клінічне визначення
Хвороба Меньєра — це захворювання внутрішнього вуха, яке спричиняє раптові напади запаморочення (відчуття обертання), що тривають від 20 хвилин до 12 годин, разом із втратою слуху, яка може з'являтися і зникати, відчуттям повноти у вусі та шумом у вусі (тиннітус). Зазвичай починається в одному вусі та спричинене накопиченням рідини у внутрішньому вусі.
Епідеміологія та поширеність
Епідеміологічні дані для цієї нозології наразі уточнюються. Підпишіться на оновлення реєстру.
Клінічні прояви
У людей із хворобою Меньєра виникають раптові напади запаморочення, які можуть тривати від 20 хвилин до 12 годин. Під час нападу вони також можуть відчувати втрату слуху, відчуття тиску у вусі та шум у вусі. Ці симптоми можуть змінюватися з часом. Лікарі розпитують про деталі запаморочення (чи відчувається воно як обертання, чи просто як нестійкість), зміни слуху та будь-які тригери. Вони також проводять фізикальне обстеження, включаючи перевірку вух, нервів і рівноваги. Тести, як-от маневр Дікса-Холлпайка (швидкий поворот голови, щоб перевірити, чи викликає він запаморочення), можуть допомогти виключити інші причини, як-от ДППГ.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
—
Методи діагностики
Для діагностики хвороби Меньєра лікарі проводять тест слуху (аудіометрію), який часто показує втрату слуху на низьких частотах, що може з'являтися і зникати. МРТ головного мозку може бути виконана для виключення інших проблем, як-от пухлина. Іноді використовується тест під назвою вестибулярне тестування (калорична проба) для перевірки роботи органів рівноваги. У деяких випадках спеціальні МРТ-сканування можуть показати накопичення рідини у внутрішньому вусі.
Лікування та терапія
Не існує лікування хвороби Меньєра, але методи лікування можуть допомогти контролювати симптоми. Лікарі зазвичай починають з менш інвазивних варіантів, таких як дієта з низьким вмістом солі, ліки для зменшення рідини (діуретики) та препарати від запаморочення. Якщо вони не працюють, можуть розглядатися більш просунуті методи лікування, як-от ін'єкції у вухо або хірургічне втручання. Мета — зменшити частоту та тяжкість нападів.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть спричиняти подібні симптоми, включають базилярну мігрень (запаморочення без симптомів з боку вуха), вестибулярний нейроніт (запаморочення триває днями, без симптомів з боку вуха), доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППГ, запаморочення викликане рухами голови, триває секунди-хвилини), побічні ефекти від певних ліків, центральне запаморочення (від інсульту або розсіяного склерозу), ортостатична гіпотензія (запаморочення при вставанні) та пухлини, як-от вестибулярна шванома.
