Клінічне визначення
Еозинофільний коліт — рідкісний стан, при якому в товстій кишці без відомої причини накопичуються еозинофіли (різновид лейкоцитів). Це накопичення може призводити до запалення та різноманітних травних симптомів.
Епідеміологія та поширеність
У світі: 196 випадків/сімей. Поширеність: <1 на 1 000 000.
Клінічні прояви
У людей з еозинофільним колітом часто виникають біль у животі, нудота, блювання, діарея, кишкова кровотеча, порушення всмоктування поживних речовин і втрата ваги. Симптоми не завжди відповідають ступеню ураження товстої кишки, яке може бути як частковим, так і тотальним. У деяких пацієнтів також спостерігається підвищений рівень еозинофілів у крові.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
—
Методи діагностики
Діагноз еозинофільного коліту встановлюють шляхом взяття невеликого зразка тканини товстої кишки під час колоноскопії та дослідження його під мікроскопом на наявність надмірної кількості еозинофілів. Також проводять аналізи крові для перевірки підвищеного рівня еозинофілів та виключення інших причин.
Лікування та терапія
Лікування спрямоване на зменшення запалення та симптомів. Воно може включати спеціальні дієти (наприклад, виключення певних продуктів), лікарські засоби, такі як стероїди для пригнічення імунної системи, а іноді й інші препарати, що впливають на еозинофіли. У тяжких випадках може знадобитися хірургічне втручання.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть нагадувати еозинофільний коліт, включають запальні захворювання кишечника (наприклад, хворобу Крона або виразковий коліт), інфекції, харчові алергії та інші причини запалення товстої кишки. Лікарі повинні виключити їх перед підтвердженням діагнозу.
