Криптоспоридіоз

Симптоми варіюються від відсутності симптомів до тяжкої діареї. У здорових людей зазвичай спричиняє легку водянисту діарею разом із блюванням, зневодненням, втомлюваністю, спазмами в шлунку, невисокою гарячкою та втратою апетиту. У людей з ВІЛ, особливо при дуже низькому рівні CD4, може викликати тяжку, стійку діарею та поширюватися на жовчні протоки або підшлункову залозу, призводячи до таких проблем, як холецистит або панкреатит. У пацієнтів після трансплантації симптоми включають діарею, біль у шлунку, втрату маси тіла та блювання. У дітей часто буває водяниста діарея, блювання, зневоднення, і може розвинутися недоїдання.

Діагноз встановлюють шляхом дослідження зразків калу. Оскільки паразит дуже малий, потрібні спеціальні фарбування або тести. Поширені методи включають модифіковане кислотостійке фарбування (за якого паразит забарвлюється в рожевий або червоний колір) та імунофлуоресценцію (за якої він світиться зеленим). Новіші молекулярні тести, як-от ПЛР, є дуже точними. Оскільки паразит може бути не в кожній пробі калу, лікарі можуть попросити 3 зразки протягом кількох днів. Якщо інфекція уражає жовчні протоки, можуть використовувати візуалізаційні дослідження, такі як УЗД, КТ або ЕРХПГ.

Основне лікування — підтримувальна терапія: пиття рідини та поповнення електролітів для запобігання зневодненню. При легких випадках можуть допомогти протидіарейні засоби, як-от лоперамід. У людей з ВІЛ критично важливо розпочати або оптимізувати лікування ВІЛ, щоб відновити імунну систему. Єдиний схвалений FDA препарат — нітазоксанід, який добре діє у здорових людей, але менш ефективний при ослабленому імунітеті. При середньотяжкому, тяжкому або тривалому захворюванні нітазоксанід призначають на 3 дні здоровим людям і на 14 днів пацієнтам з імунодефіцитом. Інші препарати, як-от паромоміцин, азитроміцин або рифаксимін, можуть застосовуватися окремо або в комбінації. У пацієнтів після трансплантації важливо зменшити дози імуносупресивних препаратів, щоб допомогти організму подолати інфекцію.

Інші стани, що можуть спричиняти подібні симптоми, включають інфекції, спричинені бактеріями (такими як Campylobacter, E. coli, Salmonella), вірусами (такими як норовірус, ротавірус, цитомегаловірус) та іншими паразитами (такими як Giardia, Cyclospora). Неінфекційні причини включають запальні захворювання кишечника, целіакію, синдром подразненого кишечника та колоректальний рак.