Хронічна кишкова недостатність

Італія: середня поширеність при народженні 86,0 на 10 000, діапазон 6-9 на 10 000; точкова поширеність: середня 42,4691 на 10 000, діапазон 1-5 на 10 000.

Люди з хронічною кишковою недостатністю часто мають проблеми з всмоктуванням поживних речовин, що призводить до втрати ваги, діареї, втоми та недоїдання. Також можуть виникати біль у животі, здуття та зневоднення. Оскільки організм не може отримувати достатньо з їжі, вони покладаються на внутрішньовенне харчування для підтримки здоров'я.

Лікарі діагностують хронічну кишкову недостатність, оцінюючи симптоми, історію хвороби та проводячи тести. Вони можуть включати аналізи крові для перевірки на недоїдання, візуалізаційні дослідження, такі як рентген або КТ, для огляду кишечника, а іноді біопсію для дослідження тканини кишечника. Ключовим є підтвердження того, що кишечник не може всмоктувати достатньо поживних речовин.

Основним лікуванням є тривале парентеральне харчування, коли поживні речовини вводяться безпосередньо у вену. Це допомагає підтримувати вагу та харчування. У деяких випадках може бути проведена хірургічна операція для подовження кишечника або лікування основних причин. Ліки можуть допомогти контролювати такі симптоми, як діарея або біль. Деякі пацієнти з часом можуть повернутися до нормального харчування, якщо кишечник відновлюється.

Інші стани, які можуть нагадувати хронічну кишкову недостатність, включають синдром короткої кишки (який є причиною, але також окремим діагнозом), тяжку хворобу Крона, целіакію та інші порушення всмоктування. Ці стани також викликають проблеми з всмоктуванням поживних речовин, але можуть мати різне лікування або бути оборотними.