Клінічне визначення
Синдром хронічної втоми (СХВ), також відомий як міалгічний енцефаломієліт (МЕ), — це тривале захворювання, що спричиняє надзвичайну втому, яка не минає після відпочинку та посилюється після фізичної або розумової активності. Воно також включає інші симптоми, такі як труднощі з ясним мисленням, неосвіжаючий сон, запаморочення при стоянні та біль.
Епідеміологія та поширеність
Епідеміологічні дані для цієї нозології наразі уточнюються. Підпишіться на оновлення реєстру.
Клінічні прояви
Основним симптомом є постнавантажувальне нездужання, тобто навіть незначні дії можуть значно погіршити стан, а відновлення триває понад 24 години. Люди часто відчувають себе так, ніби мають грип, з головним болем, м'язовим та суглобовим болем, проблемами зі сном. Багато хто також має труднощі з мисленням (туман у голові), втрату пам'яті та проблеми з концентрацією. Інші симптоми включають запаморочення, нудоту, нічну пітливість та тривожність. Більшість людей мають труднощі з роботою або виконанням повсякденних завдань.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
—
Методи діагностики
Не існує єдиного тесту на СХВ. Лікарі діагностують його, виключаючи інші стани, що спричиняють подібні симптоми. Вони збирають детальний анамнез, проводять фізикальне обстеження та призначають аналізи крові для перевірки на анемію, проблеми з щитоподібною залозою, інфекції та аутоімунні захворювання. Також можуть використовувати опитувальники для відстеження симптомів. Діагноз вимагає наявності сильної втоми протягом щонайменше 6 місяців, а також постнавантажувального нездужання, неосвіжаючого сну та або когнітивних проблем, або запаморочення при стоянні.
Лікування та терапія
Лікування зосереджене на управлінні симптомами. Варіанти включають когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) для допомоги в подоланні думок і поведінки, та градуйовану терапію фізичними вправами (ГТФВ) для поступового збільшення рівня активності. Також корисним є темпування (балансування відпочинку та активності). Для окремих симптомів можуть використовуватися ліки, такі як знеболювальні, антидепресанти та снодійні. Деякі нові методи лікування, такі як ринтатолімод (схвалений у деяких країнах) та трансплантація фекальної мікробіоти, вивчаються, але потрібні додаткові дослідження.
Диференційна діагностика
Багато станів можуть бути схожі на СХВ, включаючи хронічну втому (без інших симптомів), фіброміалгію, аутоімунні захворювання (наприклад, вовчак), депресію, тривожність, розлади щитоподібної залози, анемію, апное сну, розсіяний склероз та інфекції, такі як ВІЛ або гепатит. Лікарі повинні виключити ці стани перед діагностикою СХВ.